Як писати рецензію на нон-фікшн

«А можна я буду рецензувати книжку Стівена Хокінґа для дітей?» — спитав нас один наш маленький друг, фанат ракетобудування і теорії чорних дір, і ми вирішили: а справді, чому би і ні? Насправді, питання про те, чи можна рецензувати не лише художню літературу, нам часто задавали минулі роки і цьогоріч ми вирішили: так, можна!

Тож приймаємо рецензії не лише на художні українські книжки, а й на нон-фікшн. Щоправда, все одно українських авторів/ок, тому Стівен Хокінґ — поза конкурсом.

Що ж це жанр такий і як про нього писати, розповіла барабука, письменниця, редакторка художніх та науково-популярних книжок для дітей і підлітків Олеся Мамчич.

Як упізнати нон-фікшн?

Це текст, максимально базований на реальних фактах і подіях.

Наприклад, біографія, енциклопедія, науково-популярний виклад якоїсь теми, спогади, документи. На відміну від «художки», де можливий будь-який сюжет, місце дії чи персонаж, автор(к)ам «нон-фікшну» доводиться ретельно перевіряти свої джерела.

Чого не має бути в хорошій рецензії на нон-фікшн?

Дуже поважних і серйозних фраз, які легко можна видалити, й геть нічого не зміниться.

Дуже нудних фраз, від яких тобі б хотілося заснути, якби хтось так розповідав.

Думок твого вчителя.

Переказу всього, що є у книжці.

Слів «видатний», «геній», «уславив нашу батьківщину на весь світ». Ну,  ти, здається, починаєш здогадуватися.

Бо у хорошій рецензії має бути:

Твоя думка.

Цитати з книжки, причому не випадкові, а такі, на основі яких ти розвиваєш СВОЮ ДУМКУ.

СВОЄЇ ДУМКИ має бути багато.

Не зайве згадати: про автора, назву книжки, видання українське чи перекладне.

Якщо перекладне, з якої мови.

Придивися:

Дані, викладені у книжці, сучасні чи застарілі?

Чи погоджуєшся із висновками автора? Якщо ні, то чому?

Чи не пропущений якийсь суттєвий розділ знань, важливий для розуміння теми?

Як тобі стиль викладу? (Книжка може бути захопливою, а може нагадувати дууууууже нудний підручник).

Чи багато нового тобі вдалося дізнатися?

Книжка містить цікаві висновки – чи просто передерта з вікіпедії?

А як щодо художньої частини – тобі подобається ілюстрації, комікси? Шрифт легко читати, чи лише з лупою?

Як щодо помилок – чи не забагато їх раптом?

На який вік цю книжку задумували? Чи вдалося автору доступно розкрити тему саме для цього віку?

Чи всі незрозумілі слова пояснені або про їхнє значення легко здогадатися з контексту?

Найстрашніший огріх, який можна знайти у нон-фікшн книжці, це:

ПЛАГІАТ!

Ні, звісно, на одну й ту ж саму тему можна написати безліч текстів, і, звісно, всі вони у чомусь будуть схожі. До прикладу, якщо взяти книжку про людський мозок – найімовірніше, авторам будуть доступні приблизно однакові  наукові джерела й факти.

Але якщо хтось візьме і просто дослівно перепише чиєсь речення… чи два речення.. чи абзац… чи навіть сторінку – і жодного разу не зазначить, у кого взятий текст, – починається ГАНЬБА.

 Джерело може бути вказане:

приміткою,

подякою автору чи авторці такої-то книжки,

згадкою імені людини, з якою сперечаються чи слова якої наводять.

А ще корисно перед написанням рецензії взяти ручку й чернетку.

1.Уяви себе дуже-дуже злим критиком. Випиши в стовпчик побільше речей, які тобі НЕ СПОДОБАЛИСЯ

2. Уяви себе дуже-дуже добрим критиком, другом чи подружкою авторів. У інший стовпчик випиши все, що тобі СПОДОБАЛОСЯ.

Не обов’язково використати у рецензії все, що маєш у чернетці. Але з нею писати огляд буде простіше.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *